Ідея навчання демократії не нова. Елементи підготовки молодих людей з питань громадянської освіти та життя у демократичному суспільстві існували в європейських країнах упродовж багатьох років. Здебільшого вони отримували знання щодо політичної системи своєї країни та конституційних прав громадян через традиційні методи навчання. Така підготовка була переважно пасивною та недостатньою. Власне громадянство для більшості пересічних людей полягало практично лише в тому, що вони мали підпорядковуватися законам і брати участь у загальних виборах.У останні роки події та зміни, що мали місце в Європі, поставили під загрозу існування цієї традиційної моделі громадянства. До таких подій належать: етнічні конфлікти та націоналізм; глобальні загрози та відсутність безпеки у світі; розвиток нових інформаційних і комунікаційних технологій; екологічні проблеми; міграція населення; поява нових форм колективної ідентичності, які колись переслідувались; потреба підвищення особистої автономії та нових форм рівноправності; послаблення соціальної згуртованості й солідарності людей; недовіра до традиційних політичних інститутів, форм правління та політичних лідерів; підвищення політичного, економічного, культурного взаємозв’язку та взаємозалежності на місцевому та міжнародному рівнях. Ці та інші зміни чітко визначили необхідність формування нового типу громадянина: не лише освіченого, але й активного, здатного зробити свій внесок у життя суспільства, країни, всього світу, та брати на себе більшу відповідальність. Усвідомлюючи визначальну роль освіти як інструмента для підготовки активних і відповідальних громадян, Рада Європи розробила проект «Освіта для демократичного громадянства», який офіційно стартував у 1997 році.   Основні програмні засади освіти для демократичного громадянства та освіти з прав людини (ОДГ/ОПЛ) та рамки діяльності Ради Європи у цій сфері визначені в Хартії Ради Європи з освіти длядемократичного громадянства та освіти з прав людини (ХОДГ/ОПЛ), яка була прийнята 11 травня 2010 року на 120-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи.Хартія передбачає впровадження освіти для демократичного громадянства та освіти з прав людини через усі види формальної, неформальної та інформальної освіти та дає наступні визначення ОДГ та ОПЛ: Освіта для демократичного громадянства — це виховання, підготовка, інформування, практика та діяльність, спрямовані на передання знань і навичок, на сприяння усвідомленню та розвитку ставлення і поведінки, розширенню можливостей здійснювати та захищати свої демократичні права і відповідальність у суспільстві, цінувати багатоманітність, брати активну участь у демократичному житті з метою просування й захисту демократії та верховенства права.  Освіта з прав людини— це виховання, підготовка, просвіта, інформування, практика та діяльність, що спрямовані через передання знань та навичок, на формування розуміння, розвиток ставлення і поведінки, розширення можливостей створення та захисту загальної культури прав людини в суспільстві для просування й захисту прав людини та її основних свобод.Освіта для демократичного громадянства і освіта прав з людини тісно взаємопов’язані. Вони відрізняються тематикою та обсягом, але не цілями й практичними методиками. Освіта для демократичного громадянства основну увагу зосереджує на демократичних правах, обов’язках і активній участі в громадських, політичних, соціальних, економічних, правових і культурних сферах життя суспільства, тоді як освіта з прав людини тісно пов’язана з ширшим спектром прав людини і основних свобод у всіх аспектах життя людей. Освіта з прав людини може розглядатися у двох аспектах – нормативному і правовому. Правовий аспект передбачає дію спільних міжнародних юридичних норм з прав людини, які втілено в договорах і угодах, підписаних урядами різних країнами. Ці стандарти охоплюють громадянські й політичні права, а також соціальні, економічні та культурні. Такий підхід, що базується на законності, визнає важливість контролю та відповідальності уряду за дотримання прав людини. Водночас, ОПЛ представляє собою нормативно-культурну базу. Це система ціннісних уявлень, яка допомагає кожному визначити ступінь відповідності його життя нормам та цінностям прав людини.

Один комментарий к “«РозУМ» о разумном: Що таке Освіта для демократичного громадянства та Освіта з прав людини?”

  • Як бачимо, поняття “соціальна держава” передбачає наявність у такій державі дуже широкого спектру саме соціальних прав і свобод, які взагалі, мабуть, передують у системі прав та свобод людини і громадянина. тому представники урядів країн – членів Ради Європи поряд з іншими   правами та свободами людини і громадянина заклали принципові основи їх розвитку й реалізації, що ще більше підняло відповідальність сьогоднішніх демократичних держав у справі подальшого розвитку соціального статусу людини. Необхідно сказати, що питання розгляду самої суті соціальних прав у нашому законодавстві в науковій літературі і навіть у деяких міжнародних документах визначено, на жаль, не досить чітко. Наприклад, у дуже цінному   й глибоко науковому “Довіднику з прав людини”, виданому Українською правничою фундацією в 1995 р., на нашу думку, класифікація саме соціальних прав і свобод є неповною. Безумовно, здійснення їх чіткої класифікації – справа достатньо складна, оскільки, скажімо, з позиції широкого підходу до цієї проблеми соціальні права можуть бути змішані з іншими категоріями прав і свобод. Так, у згаданому Довіднику введення категорії класичних і громадянських прав, на сьогоднішній погляд, значно зменшує обсяг саме соціальних прав і свобод людини. Звичайно, стосовно цього питання можуть існувати різні думки, однак з позиції становлення й розвитку соціальної держави такий підхід не може бути визнано плідним.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *