М. М. Карпенко, к. філос. н., с. н. с., головний консультант
відділу гуманітарної політики
Національного інституту стратегічних досліджень
Розглянуто феномен масовізації вищої освіти, його ґенезу та особливості
проявів в Україні. Визначено загрози, пов’язані з масовізацією вищої освіти,
серед яких основними є розбалансованість ринку праці та структури
підготовки фахівців у закладах вищої освіти і зниження якості вищої освіти.
Проаналізовано напрями державної політики в освітній сфері, спрямовані на
подолання негативних аспектів масовізації вищої освіти, та запропоновано
заходи для їх реалізації.

Масовізація вищої освіти є об’єктивним явищем у системі вітчизняної
освіти. Це явище, разом із безсумнівно позитивними наслідками, несе також певні
загрози, серед яких основними є розбалансованість ринку праці та структури
відготовки фахівців у закладах вищої освіти (далі – ЗВО) і зниження якості вищої
освіти. Ці основні загрози актуалізуть цілий ряд інших ризиків: зростання рівня
безробіття, а відтак – фрустрації серед освіченого населення; підвищення
соціальної напруженості в суспільстві; незабезпеченість вітчизняної економіки
фахівцями затребуваних спеціальностей. Одним із важливих завдань державної
освітньої політики є мінімізація ризиків і загроз масовізації вищої освіти в Україні,
для чого необхідно:

  1. Кабінету Міністрів України, Міністерству освіти і науки України,
    Державній службі статистики України, Державній службі зайнятості –
    створити робочу групу для розробки Концепції державної політики щодо
    планування підготовки фахівців для потреб вітчизняної економіки, яка
    передбачатиме: налагодження збору та узагальнення інформації щодо ситуації на
    ринку праці за конкретними спеціальностями; розробку та вдосконалення методів
    прогнозування потреб економіки у фахівцях; налагодження системи інформування
    ЗВО, служб профорієнтації й зайнятості, старшокласників і вступників до ЗВО
    щодо поточної та прогнозованої ситуації на ринку праці.
  2. Міністерству освіти і науки України, Інституту модернізації змісту
    освіти, Інституту інформаційних технологій і засобів навчання та Комітету
    Верховної Ради України з питань науки і освіти із залученням інших
    зацікавлених сторін (представників навчальних закладів, експертів освітньої галузі,
    організаторів неформальної освіти, зокрема, масових відкритих онлайн курсів)
    створити робочу групу з розробки проекту Закону України «Про освіту протягом
    життя», в якому окреслити принципи і механізми визнання та підтвердження у
    системі формальної освіти кваліфікацій, здобутих шляхом неформальної освіти.
  3. Міністерству освіти і науки України та Інституту модернізації
    змісту освіти розробити і запровадити навчальні програми для ЗВО, які
    формуватимуть у студентів компетенції у сфері самостійного отримання знань
    Національний інститут стратегічних досліджень
  • побудова ефективної стратегії індивідуальної неформальної освіти;
  • вибір раціональної траєкторії навчання;
  • орієнтація у зростаючому масиві пропонованих освітніх послуг;
  • використання новітніх технологій у процесі навчання.
  1. Кабінету Міністрів України, Міністерству освіти і науки України,
    Міністерству фінансів України прискорити розробку і прийняття нормативних
    актів, які регулюватимуть процеси функціонування дуальної форми освіти в
    Україні з урахуванням інтересів зацікавлених учасників: ЗВО, роботодавців,
    студентів.
    Ґенеза та основні характеристики феномену масовізації вищої освіти.
    Друга світова війна стала переломною для швидкого поширення вищої
    освіти в демократичних суспільствах, в яких до війни кількість студентів у ЗВО
    становила 3-5 % від населення відповідної вікової групи. Після війни в
    американській та європейській економіках виник зростаючий попит на фахівців з
    вищою освітою. Ця потреба призвела до швидкого розширення систем вищої
    освіти у 1960-80-х роках.
    Один із перших дослідників масовізації вищої освіти американський
    соціолог Мартін Троу (Martin Trow) звернув увагу на це явище в американській та
    західноєвропейській освіті ще на початку 1960-х років1
    . За його визнаною у світі
    концепцією вища освіта за охопленням населення поділяється на елітарну – 0-15 %
    студентів ЗВО від населення відповідного віку, масову – 16-50 % та універсальну –
    понад 50 %
    Згідно з цією концепцією за кількісними показниками Україна вже досягла
    рівня масової вищої освіти. За нашим підрахунком кількість студентів ЗВО в
    Україні становить близько 33 % від загальної кількості населення відповідного
    віку. При підрахунку враховувалася кількість населення у віці 17-24-х років

Кількість
студентів заочної та вечірньої форми навчання не враховувалася, оскільки вікові
рамки цих категорій студентів надто розмиті.
Важливо зазначити, що масовізація вищої освіти в Україні має дещо іншу
ґенезу, порівняно зі США та Західною Європою. Якщо в останніх масова вища
освіта постала як відповідь на запити післявоєнної економіки – розвиток і
виникнення нових виробництв, то в Україні цей феномен здебільшого має інше
підґрунтя і обслуговує, значною мірою, задоволення потреб престижності,
статусності, особистісного зростання, часто без орієнтації на перспективу
реалізації здобутої освіти у майбутній професійній діяльності, що актуалізує певні
ризики і загрози.
Ризики і загрози масовізації вищої освіти.
Масовізація вищої освіти, окрім очевидних позитивних здобутків
(підвищення якості людського капіталу країни, вільний розвиток особистості,
розширення її можливостей та адаптивності у світі, що прискорено змінюється,
тощо), водночас несе і ряд неочевидних загроз, визначення і попередження яких є
важливим завданням державної освітньої політики.
Розбалансованість ринку праці та структури відготовки фахівців у ЗВО.
Розбалансованість ринку праці та структури відготовки фахівців у ЗВО призводить
до високого рівня безробіття серед громадян з вищою освітою. Серед
зареєстрованих у Державній службі зайнятості безробітних 48 % осіб мають вищу
освіту (Додаток 1). У великих містах – Києві, Одесі, Харкові, Львові – цей
показник сягає 85-90 %.
За словами керівництва Держслужби зайнятості причина високого показника
безробіття серед громадян з вищою освітою полягає в тому, що вища школа не
орієнтується на реальні потреби ринку праці в Україні: «Неймовірно заважає ринку

Такий стан справ має ряд негативних наслідків: зростання фрустрації серед
освіченого населення, підвищення рівня соціальної напруженості в суспільстві,
незабезпеченість вітчизняної економіки фахівцями затребуваних спеціальностей.
Профілактика цих загроз потребує якісного прогнозування потреб вітчизняної
економіки на кілька років вперед та відповідного формування державного
замовлення на підготовку фахівців. Крім того, необхідно створити комунікаційні
канали для донесення і роз’яснення такого прогнозування для старшокласників,
випускників шкіл, абітурієнтів, коли перед ними постає питання вибору
майбутньої професії.
Важливим чинником корекції дисбалансу ринку освіти і ринку праці є
концепція освіти протягом життя (LLL – Lifelong Learning), яка дозволятиме
особі успішно адаптуватись до швидких змін у сучасному світі. З огляду на швидке
поширення у світовій освітній практиці різноманітних форм неформального
навчання як основного сегменту освіти протягом життя, для України сьогодні
найбільш актуальним і реально досяжним є вирішення проблем визнання
неформальної освіти та сприяння розвиткові різноманітних форматів онлайн
навчання.
Загроза зниження якості вищої освіти. Зниження якості вищої освіти,
пов’язане з її масовізацією, має дві основні причини: перша – зниження середнього
рівня когнітивного потенціалу студентів; друга – неможливість наявними освітніми
ресурсами (інфраструктура ЗВО, усталені форми освітнього процесу) забезпечити
якісну освіту для швидко зростаючої кількості студентів при прискорених темпах
оновлення знань та динаміці соціально-економічних змін у сучасному світі.


Зниження середнього рівня когнітивного потенціалу студентів пов’язане із
послабленням селекційних вимог при вступі до ЗВО. Так, після середини 2000-х
років кількість прийнятих на навчання до університетів, академій та інститутів
почала перевищувати кількість випускників шкіл, які одержали атестат про
здобуття повної загальної середньої освіти7
. Слабший середній рівень студентства
неминуче потребує зниження рівня складності навчального матеріалу, що
негативно позначається на якості підготовки у ЗВО.
Оновлення освітніх ресурсів має стосуватися як матеріальної, так і
організаційно-методичної складових освітнього процесу у ЗВО. Серед
організаційно-методичних чинників корисними можуть бути запровадження
дуальної освіти та використання потенціалу масових відкритих онлайн курсів
(MOOC – Massive open online course).
Засновницею дуальної освіти вважається Німеччина, а від неї цю систему
перейняла низка інших країн. Формат дуальної освіти передбачає поєднання
роботи і навчання, коли молодого спеціаліста навчальний заклад готує разом із
підприємством. Компанія визначає потрібні їй спеціальності й замовляє ЗВО
підготовку відповідних фахівців. Студент поєднує навчання і стажування на
підприємстві.
Дуальна система освіти має на меті сприяти вирішенню таких завдань:
 модернізувати освітні програм під потреби ринку праці;
 підвищити якість підготовки студентів;
 посилити вплив ролі роботодавців на освіту;
 підвищити мотивацію студентів;
 вплинути на зростання рівня зайнятості молоді;
 скоротити адаптаційний період після влаштування на роботу8
.
Деякі українські ЗВО вже працюють за дуальною системою освіти.
19 вересня 2018 року затверджена Концепція підготовки фахівців за дуальною

Але поки що остаточне законодавче врегулювання
питання перебуває на стадії розробки та обговорення

Залишаються невизначеними питання фінансування. Роботодавці бажають створення податкових
пільг і віднесення витрат на підготовку фахівців до витрат на виробництво.
Інвестувати в освіту і оподатковувати внески як видатки на виробництво
українське законодавство не забороняє, але на практиці у роботодавців з’являються
проблеми через законодавчу неврегульованість питання.
У сучасних умовах ще одним перспективним організаційно-методичним
ресурсом підвищення якості освіти є масові освітні онлайн курси, які сьогодні
дуже швидко розвиваються. Вагомими факторами зростання ринку онлайн освіти є
гнучкість навчання, низька вартість, доступність, швидке збільшення кількості
користувачів Інтернету. На сьомому році свого існування масові відкриті онлайн
курси охопили 900 університетів і зібрали 101 млн користувачів з усього світу. На
кінець 2018 року університети запустили сумарно 11,4 тисячі онлайн курсів
(Додаток 2).
У 2018 році онлайн платформи Coursera, edX, FutureLearn та XuetangX
оголосили про запуск програм онлайн дипломів, пройшовши які можна отримати
магістерський або бакалаврський ступінь. Кількість програм з дипломами зросла
до 47, у той час як у 2017 році їх було лише 1511
.
Запровадження ЗВО України масових відкритих онлайн курсів з можливістю
отримувати освітні ступені чи, принаймні, зарахування успішного проходження
цих курсів як частини виконання навчальної програми, дозволить значною мірою
задовольнити попит на вищу освіту в контексті її масовізації. Законодавче
підґрунтя для цього закладене у статті 8 Закону України «Про освіту», яка
визначає, що «Результати навчання, здобуті шляхом неформальної та/або
інформальної освіти, визнаються в системі формальної освіти в порядку,

Конкретизація механізмів визнання
неформальної та інформальної освіти має бути визначена в Законі України «Про
освіту протягом життя», завдання розробки і прийняття якого гостро стоїть перед
вітчизняною освітою вже не перший рік.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *